Аа... ай-люлі... Аа... Я сорок років кружляв по цій пустелі То відчинялися, то зачинялись двері То руйнував, то знову будував мости Аж поки з мороку не намалювалась ти... Тобі це вдалося. І як ти встигаєш Переорати разом усе, що я маю Те що зберігаю, тримаючи в собі У ляді, де ніколи і нікого взагалі?... Таких, як ти, палили ще триста років тому Я не наполягаю, ти ж ніби не при чому Але куди би ми не ішли, з тобою було слизько Ти, ніби янгол, хоча літаєш низько... Аа... ай-люлі... Я шукаю, я тебе шукаю!... Чужим дітка дулі... Ввечері знайду, а вночі злякаю!... Ти забронювала столик у моїм житті Замовила все, випила все, лишила у смітті У твоїм покритті не знайти сигналу Я розрахувався, але цього замало... Донедавна я любив цей світ Донедавна я прокидався рано Посміхався і обійми не боявся розкривати Тепер я світ новий почну із тебе будувати!... З усіма проблемами, що довелось долати Вважав за необхідне я просто переспати Ти - теж проблема. І ось дилема: Як ми прокинемося – разом чи окремо?... Аа... ай-люлі... Я шукаю, я тебе шукаю!... Чужим дітка дулі... Ввечері знайду, а вночі злякаю!... Де поділись янголи?... Де вони?... Де вони? Хором у неба запитали демони... Де ваші янголи?... Де вони?... Де вони?... Вночі у неба запитали демони... Де поділись янголи?... Де вони?... Де вони? Хором у неба запитали демони... Де ваші янголи?... Де вони?... Де вони?... Вночі у неба запитали демони...