Серед сотні доріг Куди йти вже не гріх Обираю що ближча до раю Та як знати я міг Що це дивний поріг Між тим що маю й повільно втрачаю Якщо ти Від земної втікаєш грози Я за краєм Тебе сховаю І попрошу Потім від мене ти так не біжи Місяць сивий не спить В нього серце щемить Від надії на магію ночі Бідний люд Хто вас буде у житі ловить Поки небо саме не захоче Якщо ти Від земної втікаєш грози Я за краєм Тебе сховаю Лиш попрошу Потім від мене ти так не біжи Щойно небо захоче І ми з тобою полетим У світ без примар де немає Скінченних годин У світ без примар У світ без примар Ми двоє, з тобою У світ без примар