Язик твій ворог, коли говорить Але і не друг тоді, коли мовчить Примітивні рамки, комплекси і сором Паралізують мову, коли душа кричить І ходять люди по паралельним вулицям Збираючи у горлі сльози у комок Чекають поки система перегрузиться І зліпить фразу із хаосу думок Ну всьо, пока. Добраніч. А може залишайся в мене на ніч До ранку нема шансів вийти заміж А завтра може ти мені не скажеш: "Ну всьо, пока" "Ну всьо, пока..." "Ну всьо, пока..." "Всьо, пока" Рік за роком сковані канонами Ми губимо ключі від правильних дверей І зависливо косим своїм оком На тих шо можуть вимовити це Ну всьо, пока. Добраніч. А може залишайся в мене на ніч До ранку нема шансів вийти заміж А завтра може ти мені не скажеш: "Ну всьо, пока. Добраніч" А може залишайся в мене на ніч До ранку нема шансів вийти заміж А завтра може ти мені не скажеш: "Ну всьо, пока" "Ну всьо, пока..." "Всьо, пока..." Ну всьо, пока. Добраніч. А може залишайся в мене на ніч До ранку нема шансів вийти заміж А завтра може ти мені не скажеш: "Ну всьо, пока. Добраніч" А може залишайся в мене на ніч До ранку нема шансів вийти заміж А завтра може ти мені не скажеш: "Ну всьо, пока" Добраніч "Ну всьо, пока..." А може залишайся в мене на ніч До ранку нема шансів вийти заміж А завтра може ти мені не скажеш: "Всьо, пока"