Я завжди мріяв написати пісню про маму Але різні поети всі слова вже сказали І я не хотів повторити когось із них Я біля своїй мами буду завжди маленьким І, як тільки покличе, прибіжу скоренько Тому я їй і написав ці слова як міг Мам, ти мене вибач, шо я став дорослим І вже минула сорок третя осінь Як я побачив в перший раз свій дім Мам, а можна я до тебе завтра приїду І ми на кухні не одну годину Собі на різні теми посидим? Я, може, трохи пізно став її розуміти І не часто дарував на день народження квіти І були часи, коли я тижнями їй не дзвонив Але тепер, коли вона мене обіймає І разом із татком шось про внучку питає Я з радості плачу, шо маю живих батьків Мам, ти мене вибач, шо я став дорослим І вже минула сорок третя осінь Як я побачив в перший раз свій дім Мам, а можна я до тебе завтра приїду І ми на кухні не одну годину Собі на різні теми посидим? Я дякую тобі за то, шо я вмію І я дякую тобі за то, шо я розумію Ті речі, які не пояснюють навіть в книжках Хай буде біля тебе завжди ангел-хранитель І я тоже десь поряд буду завжди бродити Шоб не міряти наше життя в телефонних дзвінках Мам, ти мене вибач, шо я став дорослим І вже минула сорок третя осінь Як я побачив в перший раз свій дім Мам, а можна я до тебе завтра приїду І ми на кухні не одну годину Собі на різні теми посидим? Мам, ти мене вибач, шо я став дорослим І вже минула сорок третя осінь Як я побачив в перший раз свій дім Мам Мам Мам