Ми, як хвилі, які не знають
Свого початку й свого кінця
Обіцяй: коли накриє, коли ми зникнем
Не забувати риси мого лиця
Хвиля змиває пісок
Та він повертається знову на берег
Так душі повернуться наші
До свого початку згідно езотери
Я буду назавжди на твоїй хвилі
На твоїй радіостанції
Щоб коли ми будемо там
Впізнати тебе по рідній вібрації
Ми, як хвилі, які не знають
Свого початку й свого кінця. Обіцяй:
Коли накриє, коли ми зникнем
Не забувати риси мого лиця
Сьогодні я знову проспала
В під'їзді
Дим сусідських цигарок
Замість сніданку нотації мами
Мам, я запізнююсь на урок!
Я часто ненавиджу школу
Та більше за все я боюсь забуття
Бо, пізно чи рано
Всі люди стануть
Випускниками школи життя
Хвилями наші душі
Лижуть сушу як голодні
Ми на мить станем хвилями
І розчинемось в безодні
Ми, як хвилі, які не знають
Свого початку й свого кінця
Обіцяй: коли накриє, коли ми зникнем
Не забувати риси мого лиця
Ми, як хвилі, які не знають
Свого початку й свого кінця
Обіцяй: коли накриє, коли ми зникнем
Не забувати риси мого лиця
Ми - краплі в океані
Молекули в краплинах
I ми від солі п'яні
Плачем сіллю, поки плинем
Крок вправо, крок уліво
Xібa це так важливо?
Коли нас спалить сонце
Я лиш випаду, як злива
