Уздовж південних схилів Серед пісків в'язких, серед степів пласких Безмежними полями У глибині лісів, у заростях густих В'їдається хвороба Життя якій дарує біль, але ж її біль і знищить У крові захлинеться В вогні згорить Палай, палай! І застилай небокрай! З вогню на попіл догорай в своєму ж злі Палай, палай! І полум'ям грай! Тільки золою залишайся на землі Боротьба як ідея дуже актуалізувалась Більш того, ця ідея зараз стала головною Ті хто не мав сенсу життя — вони його придбали Їх сенс життя тепер — сугубо помста Всі ті, хто залишились, так або інакше Стали іншими людьми, людьми іншого часу Хто знає, коли це все зміниться або закінчиться І чи зміниться це все взагалі Так як було, вже ніколи не буде Це треба раз і назавжди зрозуміти нам всім Світ перейшов у нову фазу, світ повністю змінився А до декого це досі ще не дійшло Ви знаєте, мені вже не так страшно вмирати Коли дивлюся на те, що дехто називає життям В мене назавжди перед очима це палаюче небо І чорна земля, наче той самий стяг Палай, палай! І застилай небокрай! З вогню на попіл догорай в своєму ж злі Палай, палай! І полум'ям грай! Тільки золою залишайся на землі Палай, палай! І застилай небокрай! З вогню на попіл догорай в своєму ж злі Палай, палай! І полум'ям грай! Тільки золою залишайся на землі