Лежать, лежать сніги, пливуть ліси у крайню Раїну, 
де над вітром — дальня путь. 
І гаснуть голоси граків, і вечір витре 
З усесвіту історію снігів. 

З яруги викотивсь багряний ґалаґан 
І цапки став над падлими полями. 
Подобень місяця. 
Туман Топив в затонах пам’ять. 
Рами Небес розчахли. 
Зорі забрели в нігич, у чорний чад, 
І, звівши вгору темні руки, навзнаки, назад 
Упала ніч.