Як смертне прядиво Як безнадійність прощ Як невод умирання довгий, непролазний Як непотрібна і глуха образа Осінній дощ, ізнов осінній дощ Ряди дерев шляхами: змоклі, голі Розоране, окраденеє поле, розбита колія Як жовкле листя по верхах ген - у вітрах Душа, душа моя У ночі чорні У провалля каламутне Що неводу оцього не минути Нічого, ох, нічого не забути Куди не кинься ти Шляхами земних прощ Останніх, судних смертних прощ Осінній дощ