Накрита неба бурим дахом,
мов бронза, ніч тьмяніє й стигне.
Як вбиті в ніч горючі цвяхи,
холонуть зорі в сині криги.
Насуплений, їдкий, запеклий
заслониш очі лунатичні,
бо твоє серце — чорне пекло,
середньовічне і містичне.
Тремти в цей вечір забобонний,
мов астролог, дивися в зорі!
Хай всіх, хай всіх, як ти, бездомних
пригорне ніч, вогонь і море!
--------------------------------
Nakryta neba burym dakhom,
mov bronza, nich tʹmyaniye y styhne.
Yak vbyti v nich horyuchi tsvyakhy,
kholonutʹ zori v syni kryhy.
Nasuplenyy, yidkyy, zapeklyy
zaslonysh ochi lunatychni,
bo tvoye sertse — chorne peklo,
serednʹovichne i mistychne.
Tremty v tsey vechir zabobonnyy,
mov astroloh, dyvysya v zori!
Khay vsikh, khay vsikh, yak ty, bezdomnykh
pryhorne nich, vohonʹ i more!
