Зупинись, потяг Доїдемо потім Бачиш – коридор, тато Речей небагато Знаєш, а то ж я Намалював собі братика на столі І, мабуть, тепер він дізнався І на мене заображався Па, чесно, більше Не зроблю так. Швидше Знімай рюкзак і давай гратись Я ж іще не вмію прощатись І в книжках, колись в книжках Розцілує посмішку знайому Вже сам до підвіконня дотягнувся І нарешті тато повернувся У назвах вулиць А він чекав удома Віршик вивчу І на стілець вище Буду для тебе старатись І слова не забувати Тату, а чому Твої стали очі червоні? Справді, треба І ніхто інший за тебе І в книжках, колись в книжках Розцілує посмішку знайому Вже сам до підвіконня дотягнувся І нарешті тато повернувся У назвах вулиць А він чекав удома І в книжках, колись в книжках Розцілує посмішку знайому Вже сам до підвіконня дотягнувся І нарешті тато повернувся У назвах вулиць А він чекав удома