Йшла я собі та звичаї ламала,
Холод та скрежет звідусіль пізнала,
Почула стільки, що й дихати не мала,
Прихилюсь до тебе я, може краще стане,
Стане...
Прихилившись до тебе, правду розказала,
Як слухняною донькою була, але впала,
Про зльоти та падіння, як я відчувала,
Заманили в воду! Обманули!
Забере тебе, якщо ти не в змозі,
Забере тебе, іди по дорозі!
Важко стане - то й не треба кричати,
Знаєш правду - то й не треба мовчати!
Я тобі хтіла щастя привернути,
Та заховаєш ти все й сам в спокусі,
Бачу вогняні хвости на небі,
Здавалось, казка, але ні - то люди заманили!
Забере тебе, якщо ти не в змозі,
Забере тебе, іди по дорозі!
Важко стане - то й не треба кричати,
Знаєш правду - то й не треба мовчати!
Забере тебе, якщо ти не в змозі,
Забере тебе, іди по дорозі!
Важко стане - то й не треба кричати,
Знаєш правду - то й не треба мовчати!
Заманили!
