Постій, хоч шлях буває іноді не простим Я давно хотів сказати: «прости» Послухай, я без тебе ніби пустий Пусти мене В свої обійми знову Благаю я, а потім побіжимо додому під дощем Як раніше, квіти найніжніші у твоє волосся Що потрібно ще? Наші думки один одного так просять Щоб хоч на мить усе знову почалося І нехай ми колись вкотре розбіжимося Дозволь ще раз торкнутись до твого волосся Наші думки один одного так просять Щоб хоч на мить усе знову почалося І нехай ми колись вкотре розбіжимося Дозволь ще раз торкнутись до твого волосся Ще хоча б раз зловити погляд на собі Ще хоча б раз почути «тільки не іди», о-о Я знов страждаю без свідомої мети Та врятувати мене можеш тільки ти Ти, тільки в тобі моя правда Промінь сонця в середині листопада Не важливо як довго й далеко іти Якщо поруч з моїми будуть твої сліди Тону в твоїх очах Я тону в твоїх очах Допоможи Наші думки один одного так просять Щоб хоч на мить усе знову почалося І нехай ми колись вкотре розбіжимося Дозволь ще раз торкнутись до твого волосся Наші думки один одного так просять Щоб хоч на мить усе знову почалося І нехай ми колись вкотре розбіжимося Дозволь ще раз торкнутись до твого волосся