Той смайлик на паперовій щоглі
Жеврів, неначе прапор, хоч промокав
Він потрохи сумнішав, бо розпливався маркер
По поверхні клаптя чийогось сміття
Річки впадають в обрій, і між променей
Пурпурний небокрай, немов би акварель
То складена серветка, чи то корабель
Прямує по хвилям? Прямує по хвилям...
Він наврядчи відшукає дім
Хтось добряче глузував з вітрил
І лиш вдачі він би попросив
Бо здається, надія на неї - остання
Наврядчи відшукає зміст
Це - найважче, бо він оптиміст
І ти плачеш? Тонучи, всміхнись
Як всміхався тобі паперовий кораблик
Кораблик чує поклик на вигаданий вогник
Хоч палубу промоклу гне течія
Відпльовуючи воду, він вірить, що у нього
Краще за все виходять намагання
Відправлений в незвідане, бо хтось вважав
Чорнило і папір - надійний матеріал...
Він, певно, здогадався про сумний фінал
Блукаючи в хвилях, блукаючи в хвилях
Він наврядчи відшукає дім
Хтось добряче глузував з вітрил
І лиш вдачі він би попросив
Бо здається, надія на неї - остання
Наврядчи відшукає зміст
Це - найважче, бо він оптиміст
І ти плачеш? Тонучи, всміхнись
Як всміхався тобі паперовий кораблик
Вже знаючи, що втоне, нас проводжав
Посмішкою смайлик, бо точно знав:
Хтось бачив, як, хоча й недовго, нажаль
Він підкорював хвилі. Підкорював хвилі...
Він наврядчи відшукає дім
Хтось добряче глузував з вітрил
І лиш вдачі він би попросив
Бо здається, надія на неї - остання
Наврядчи відшукає зміст
Це - найважче, бо він оптиміст
І ти плачеш? Тонучи, всміхнись
Як всміхався тобі паперовий кораблик
