Знаєш, що любити одні
Й ті самі пісні -
Замало нам для щастя
Є одна і кілька тисяч дрібниць
Між нами, й за них
Вже можна не вибачатись
Щось написав... одразу стер.
Між нами відтепер
Маленька лють
І нічне місто розітнув самокат
Та твої вікна вже чомусь не горять
І ми побачимось лише уві сні
І ні, маленьку лють ти залишаєш мені
Як випадково надбане здасться чимось малим?
Щоб при наближенні виявитися тим самим?
Що буде справді прикро, як розійдеться дим, це:
Що ти дійсно єдина, чи що я дійсно один?
Розгублено сповідуюся вуглику окурка
І шарю по кишеням, втративши там ту секунду
В яку ти стоїш тут, загорнута в мою куртку
А я рахую, скільки ще слів нам до поцілунку?
А твоя душа була крихка, мов стрижень олівця
Як заручницею в пальцях безжалісного митця
І ти кажеш, що не пишуть так, не забруднивши рук, я
Не закінчив, все що лишається мені тут:
Маленька лють
І нічне місто розітнув самокат
Та твої вікна вже чомусь не горять
І ми побачимось лише уві сні
І ні, маленьку лють ти залишаєш мені
Є одна і кілька тисяч дрібниць
Між нами, й за них
Вже можна не вибачатись
Маленька лють
І нічне місто розітнув самокат
Та твої вікна вже чомусь не горять
І ми побачимось лише уві сні
І ні, маленьку лють ти залишаєш мені
