Знаєш, найгірші вірші - про кохання
Їх пишуть с з нестатку ідей
І ти любиш вулиці, знаю
Тільки коли там немає людей
В навушниках хтось тобі грає
Що шлях важливіший за ціль
І шукати в рутині притулку -
Найнебезпечніше із божевіль
Позбувшись усіх, хто нагадує
Що замріяність бачиться вадою
Торкнувшись рукою асфальту шепочеш:
"Це я літаю, не падаю
Дороги на мапі бачаться квіткою
З місця де я стою"
А під твоїм кросівком написано прикре
"I love you"
Вона гуляє сама
І за нею вслід рухається світ
Вона гуляє сама
Та всередині від чогось біжить
Знаєш, що зовсім у різних країнах
Одні і ті самі слова
Написані кимось на стінах
Бо мова бажань у нас, певно, одна
Окремо у натовпі плинеш
На вокзалах, в аеропортах
Шукаєш навколо людину
Та ти тут одна
І гуляєш сама
За тобою вслід рухається світ
Вона гуляє сама
Та всередині від чогось біжить
Сотні імен, та де з них головне?
Вітер нечемний - колеться дощем
Щоб обігрітись, чи десь є плече?
Хто крім дороги розумів тебе?
З ким поділитись зграями птахів
Сходами сонця, сутінками гір
Блакиттю неба покуди бачить зір
Чи хто стільки візьме з маленьких рук твоїх?
І до тих пір...
Вона гуляє сама
Вона гуляє сама
Вона гуляє сама
І за нею вслід рухається світ
Вона гуляє сама
Та всередині від чогось біжить
Вона гуляє сама
І за нею вслід рухається світ
Вона гуляє сама
Та всередині від чогось біжить
Вона гуляє сама
